Філософія Стародавнього Китаю сильно відрізняється від філософії будь-яких інших європейських країн. Якщо в християнстві та мусульманстві є бог і життя після смерті, то в азіатських школах був принцип «тут і зараз». У Китаї теж зверталися до доброті при життя, однак, для гармонії і благополуччя, а не під страхом кари після смерті. В основі лежало триєдність: небо, земля і людина. Люди також вважали, що є енергія Ци, а в усьому повинна бути гармонія. Виділяли жіноче і чоловіче начало: інь і янь, які взаємодоповнювали один одного для гармонії. Всього існує кілька основних філософських шкіл: конфуціанство, буддизм, моизм, легизм, даосизм. Конфуціанство — одна з перших шкіл. Засновником її був Конфуцій, який жив у період Східного Чжоу. У нього не було мети засновувати цілу релігію, але вся його філософія дуже сподобалася китайського менталітету. У нього було багато учнів, які перейняли всі його мудрості і знання. Відомо, що він написав важливу літопис хроніки, що описує весь етап Пізнього Чжоу. Це, безсумнівно, внесли величезний внесок в історію. Сам філософ вважав, що в усьому можна досягти гармонії. Він волав до етики, доброту і порядній поведінки з освіченістю. Мав свої погляди на правильне ведення політики того часу, що, звичайно ж, було трохи ідеалізовано.

Легизм існував при династії Цинь. У легізму і конфуціанства майже половину тисячоліття йшла боротьба. При династії Цинь всі конфуціанські сліди заметалась: рукописи спалювалися, послідовники казнились правителем. В основі всього повинен був лежати порядок і тотальний жорстокий контроль над людьми, що і є суттю легізму, щоб не проявлялася "зла сутність людини".

Буддизм, як вважається, виник при династії Хань, однак найбільшої популярності досяг при Цзінь. Прийшла релігія Індії. Практичним Китайцям не подобалося те, що в основі буддизму лежить аскетизм, тому що це здавалося непрактичним для реального життя. Але багатьом сподобалися самі принципи буддизму стосовно людей і життя. У Китаї релігія трохи видозмінилася, на відміну від того, якою вона була в Індії.

Моизм заснував філософ Мозі (470-390 рр. до н. е.). Головними думками філософської течії були: миролюбність, прагнення до блага для більшої кількості людей, придушення агресії. Таким чином, якщо узагальнити сказане, то можна зробити висновок: вже до нашої ери Стародавній Китай сформулював певну філософію і дотримувався деяких релігій, які до цих пір в Китаї є невід'ємною частиною духовного життя населення. В той час всі основні школи змінювалися і лише іноді накладалися один на одного в залежності від етапу періодизації.

Одними з найбільших надбань Китаю і донині вважаються Теракотова армія і Велика Китайська стіна. Найдивніше тут те, що їх побудували під керуванням першого імператора Стародавнього Китаю Цинь Шихуанді з династії Цинь. Саме тоді царював легалізм і жорстокість до людей, які під страхом та напором споруджували ці воістину великі споруди.

А ось до великим винаходам можна віднести порох, папір, книгодрукування і компас. Вважається, що винайшов папір Цай Лун у 105 році до н. е. Для її виготовлення потрібна особлива технологія, яка нагадує нинішній процес виготовлення паперу. До цього періоду люди выскабливали письмена на панцирах, кістках, глиняних табличках та бамбукових згортках. Винахід паперу спричинило за собою винахід друкарства в більш пізньому періоді вже нашої ери. Перше подобу компаса виникло ще в Стародавньому Китаї за часів династії Хань. А ось ремесел в Стародавньому Китаї існувало незліченну безліч. Кілька тисяч років до н.е. почали видобувати шовк (технологія видобутку якого довгий час залишалася секретною), з'явився чай, робили глиняні вироби та вироби з кістки. Трохи пізніше з'явився Великий Шовковий Шлях, робили малюнки на шовку, скульптури з мармуру, розпис на стінах. І також у Стародавньому Китаї з'явилися всіма відомі пагоди і акупунктура.